До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

Франческо Петрарка (1304–1374), відомий як «Отець гуманізму», був одним з найосвіченіших інтелектуалів свого часу. Він був славетним латиністом і прихильником свободи і республіканських ідей, хоча також дружив із тиранами та монархами. У своєму житті Петрарка часто роздумував і писав про смерть, а його славу як неперевершеного співця кохання визнавали протягом віків. Його автобіографічний твір «До нащадків моє послання» (1350) можна вважати своєрідним заповітом майбутнім поколінням. В ньому Петрарка розповідає про своє досягнення, але незважаючи на кризу середнього віку, не зупиняється у пошуку свого місця в житті. Він бажає створити краще враження на суспільство, а найголовніше - на самого себе. «Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) часто називають щоденником духовної кризи. У цьому творі Петрарка уявно спілкується з Блаженним Августином, цитуючи Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого себе. Головною ідеєю є пропозиція Блаженного Августина про байдужість до матеріального світу як спосіб зцілення, який Петрарка приймає.